10-літню подорож довжиною 5 млрд км з мису Канаверал до зовнішньої межі Сонячної системи підходить до свого екватора. У 2015 році космічний корабель NASA «Нові горизонти» (New Horizons) дозволить нарешті вперше поглянути з близької відстані на колишню колись повноцінну планету Плутон. Очікування вченої спільноти щодо цієї місії дуже високі.

За словами фахівця з планетарних наук Алана Стерна (Alan Stern), кожного разу, коли людина проникає в незвідані раніше позаземні місцевості, обов’язково знаходиться щось екстраординарне. Запуск «Нових горизонтів» відбувся в 2006 році, тоді місія була названа «безпрецедентною подією в дослідженні дев’ятої планети Сонячної системи».

Звичайно, після зниження статусу Плутона в 2006 році з планети до карликової планети програма не може більше претендувати на ту, що досліджує планетарні рубежі, але незалежно від полеміки це далеке космічне тіло залишається інтригуючим об’єктом. Після детального вивчення Плутона і його місяця Харона апарат не припинить бути корисним: він вирушить далі вглиб Пояса Койпера — широкого пояса із заморожених частинок і тіл, що починається відразу за орбітою Нептуна на відстані 35 а.о. (астрономічних одиниць, 1 а.о. приблизно дорівнює 150 млн км) від Сонця і тягнеться до 55 а. о.

«Коли Плутон був вперше відкритий у 1930 році, він виглядав зовсім незвичайним, — каже Стерн. — У нас були чотири щільних планети земної групи і чотири газових гіганта, потім з’явився цей дивний Плутон». З виявленням в 1990-х роках Пояса Койпера вчені встановили, що відносно невелика крижана куля не була унікальною. Виявилося, що в межах певного простору є безліч подібних плутонію. Більш того, в Сонячній системі це домінуючий клас об’єктів.

Цей факт змінює уявлення не тільки про навколишній світ, але й збільшує значущість місії до карликової планети. У 2001 році комітет з Національної академії наук (National Academy of Sciences) порекомендував NASA здійснити 10-річну планетарну місію з вивчення Пояса Койпера і Плутона з Хароном і назвав її вищим науковим пріоритетом. Частково мотивація дослідників пояснювалася розумінням того, наскільки мало відомо про цю холодну, темну ділянку космосу. Наприклад, нещодавно на Хаумеа — одному з найбільших і незвичайних об’єктів в Поясі Койпера — було виявлено червону пляму. Можливо, це слід від зіткнення, чи викид газу з гарячих глибин тіла.

З прибуттям на місце «Нових горизонтів» загадка може вирішитися. Але найбільш захоплюючі результати місії, як вважає Стерн, неможливо передбачити заздалегідь. Однак завдання відправлення навіть непілотованого корабля в настільки тривалу подорож до планети з температурою -233 °С є дуже непростою. Із самого початку інженери проекту змагалися з часом: отримавши гравітаційний поштовх від Юпітера, апарат міг би дістатися до точки призначення на 3 роки раніше.

Але щоб скористатися цією «рогаткою», «Новий горизонт» повинен був бути запущений у точно встановлений час, адже запізнення всього на кілька днів могло перетворити 10-річний політ у 13-річний. Стерн влучно назвав роботу з підготовки запуску «стрибками». Дивно, але ніяких затримок не виникло, і в лютому 2007 року корабель отримав заповітне прискорення від найбільшої планети, зробивши заодно кілька знімків гіганта.

На даний момент «Нові горизонти» на півдорозі свого міжпланетного 8-річного «круїзу» від Юпітера до Плутона. Велику частину часу апарат проводить в режимі зниженого енергоспоживання. Під час «сну» живлення забезпечує одиночний радіоізотопний термоелектричний генератор, від якого потрібно менше 200 Вт енергії. Раз у рік на 50 днів відновлюється робота всіх систем для перевірки і калібрування. Поки істотних проблем не виникало. Все функціонує, і не було необхідності у використанні резервних систем. Окремі відмови програмного забезпечення вирішувалися патчами.

Як тільки «Нові горизонти» досягне Плутона, будуть використовуватися сім наукових інструментів для картографування поверхні карликової планети та встановлення характеристик її атмосфери. Всі зібрані дані будуть передані на Землю за допомогою радіопередавача та антени діаметром 83 см. За словами Стерна, інформація передаватиметься протягом кількох місяців, а на аналіз підуть роки. Але знімки Плутона та інших об’єктів вчені отримають в перший же день. Залишається лише зачекати до 2015 року.

3dnews

Схожі записи:

1. Європейський марсохід відправиться до Марса в 2018 році
2. Hubble — відродження легенди
3. Астронавти прилетять на Марс в 2020-х роках
4. Toyota вивела нові види квітів
5. Ден Пінк досліджує таємниці мотивації